Чернігівська міська бібліотека для дітей імені О.П. Довженка

Феномен «кліпового мислення» та його взаємозв'язок з дитячим читанням

В світі цифрових технологій більшість інформації ми споживаємо з онлайн-джерел, частіше читаємо короткі тексти з екрана телефону, електронні книги або слухаємо аудіокниги. Дитина, наслідуючи дорослих, швидше за все обере мультики або гру на телефоні, ніж паперову книгу.

Педагоги і психологи констатують, що діти, навчившись читати в початковій школі, до сьомого-восьмого класу читають все гірше і гірше. Повільність процесу читання та відсутність інтересу призводить до того, що процеси інтелектуальної діяльності теж сповільнюються. Дітям важко аналізувати прочитане, конспектувати. Такому ставленню до читання сприяють як вчителі так і батьки. Школярі, обираючи для читання частіше твори програмової літератури, просять книги меншого текстового обсягу або скорочені варіанти з хрестоматій.

Вчителі пропонують переглянути фільм або просто переказують твір для того щоб вкластись у часові рамки шкільної програми. Батьки просять бібліотекарів одну або дві книжки менші за обсягом, для молодших читачів обирають книжки з більшою кількістю ілюстрацій, аніж тексту. Як діти, так і батьки все частіше відмовляються від творів художньої літератури поза шкільною програмою, пояснюючи тим, що багато шкільних завдань і взагалі потрібно відпочити, а не книжки читати, адже й так обмаль вільного часу.

Бібліотекарі, аналізуючи нові книжкові надходження, зазначають, що книги містять максимум малюнків, натомість тексту на сторінках зазвичай один абзац, або 2-3 речення. Якщо дітям важливі ілюстрації, то батьки радіють мінімуму тексту, адже менше витрачається часу на читання. Спостереження доводять, що є певна схожість у виборі книжок для маленьких читачів: діти обирають максимум малюнків, батьки – мінімум тексту.

Проте таке ставлення батьків, педагогів, вихователів та й самих дітей сприяє подальшому звиканню до кліпового мислення, яке призводить до масового синдрому розладу уваги, втрати бажань пізнання нового, сприяє постійному використанню вторинної інформації на рівні її переробки та комбінування.

Адже читаємо мало і в школі, і вдома. На жаль, сімейне читання не є популярним серед сучасних родин. Більшість батьків, в силу різних причин, не читають дітям. Більшість родин не мають домашньої бібліотеки, оскільки не вбачають в цьому великої потреби, адже все можна знайти в інтернеті, в тому числі і електронні дитячі книги. Тож варто визнати, що проблема читання існує і саме бібліотекарям варто привернути увагу батьків до спільного сімейного читання.

Для дітей, в сім'ї яких сімейне читання є традицією, читання не буде нав’язаною процедурою, необхідною для навчання, а перетворюється на розвагу, яка позитивно впливає на подальше життя: вони розвивають навички читання і згодом, коли їм необхідно засвоїти інформацію, викладену письмово, роблять це легше за ровесників, які не звикли до читання.

Бібліотекарям публічних та шкільних бібліотек варто проводити роз'яснювальні бесіди з батьками під час батьківських зборів, під час запису та відвідувань бібліотеки батьками. Популяризувати сімейне читання потрібно через спільні заходи; створенням та розповсюдженням закладок з порадами користі читання, промороликів на сайті бібліотеки та в соціальних мережах; у великих містах розповсюджувати запрошення на відвідування книжкових ярмарок родинами саме через бібліотеки. Головна мета таких заходів – зацікавити, адже стійкий інтерес до читання формується в сім'ї.

Якщо ми хочемо жити у країні розумних, освічених і культурних людей, потрібно потурбуватися про те, аби щоденне читання вголос стало правилом у наших домівках, садках, школах, тоді можна бути впевненим у нашому майбутньому.